Свічки були винайдені дуже давно, однак довгий час коштували дуже дорого та використовувались тільки в помешканнях багатих людей. Прототипом свічок є чаші, наповнені маслом або жиром з трісочкою у якості гніту. Перші свічки сучасної конструкції з’явилися у середньовіччі та виготовлялися з жиру або воску.

Розвиток китобійної промисловості у кінці XVIII століття зробили перші істотні зміни у процес  виробництва свічок, тому що спермацет став легко доступним. Спермацет горів краще, ніж жир і при цьому не димів, і в загальному був ближче до бджолиного воску за властивостями і перевагами.

Ближче до початку XX століття хіміки змогли виділити нафтовий віск – парафін. Парафін горів чисто і рівно, практично не виділяючи ніяких запахів, і його було дешевше виробляти, ніж будь-яку іншу горючу речовину для свічок, відому на той час.

На початку ХХ століття, під час електричного освітлення парафінові свічки почали набирати популярніть. З часом їх значення у освітленні змінювалось на декоративне та естетичне.

На сьогоднішній день парафінові свічки є майже єдиним популярним типом свічок. Основним завданням свічок є створення затишної атмосфери в кімнаті, завдяки заспокійливому світлу і аромату. Також завдяки лікувальним властивостям використовуються в медицині.